17 липня 2018
Кобзарство – унікальне явище не лише української, а і світової культури. Його носії – кобзарі, впродовж століть зберігали духовний генофонд народу, будили в ньому національну свідомість, передавали тисячолітню мудрість, розкривали правду життя, закликали до активності, згуртованості, боротьби зі злом.
Відношення до кобзарів в народі було особливим. В українському фольклорі назавжди закарбувався образ козака Мамая – умілого воїна, бандуриста, образ Мамая – це втілення непоборності українського народу. Ще один тип кобзаря – сліпий дідусь, який зберігає пам’ять багатьох поколінь і втілює в собі мудрість українського народу. Світогляд народних співців значною мірою обумовлював їх репертуар, ідейну спрямованість виконуваних ними творів, в основному це були думи, які оспівували хоробрість запорізьких козаків. Значну роль в розвитку дум, як жанру, відіграли співочі братства, які об’єднували кобзарів і лірників.
Срібнянщина зробила неоціненний вклад в розвиток кобзарського мистецтва. Відомий на весь світ кобзар Остап Вересай, син незрячого кріпака Микити Вересая, народився у селі Калюжинці Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер Срібнянського району на Чернігівщині). Довгий час жив у Сокиринцях. Село належало поміщикам Галаганам. Родина часто запрошувала кобзаря грати на вечорах. Так він познайомився із Пантелеймоном Кулішем, який записував від нього думи. Вони листувалися: за сліпого кобзаря писав лакей під його диктовку. Куліш наполіг, аби той зберігав кожне Вересаєве слово незмінним. Особливо кобзар здружився із художником Левом Жемчужниковим. Той написав про нього в журналі "Основа". Тарас Шевченко 1860-го надіслав Вересаєві гроші й "Кобзаря" із написом "Брату Остапу від Т. Шевченка".
Г. П. Галаган влаштовує Вересаєві концерти в Києві. В репертуарі кобзаря Остапа Вересая: "Про бурю на чорному морі", "Про втечу трьох братів з Азова", "Про Хведора Безродного-бездольного", "Про вдову і трьох синів", "Про отчима, сестру і брата бездомного", "Про невольника". Виконував духовні, повчальні та гумористичні пісні.