Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://sribadm.cg.gov.ua/old

28 серпня 2019

 

 

200-ту річницю від дня народження українського графа, мецената і громадського діяча Григорія Галагана (1819-1888) відзначили 15 серпня у селі Сокиринці, що на Срібнянщині. Святкові заходи проходили у палацо-парковому комплексі.

 

 До родового маєтку одного з провідних постатей української історії та культури ХІХ ст. приїхало не мало гостей. Це дипломатии, науковці, представники дипломатичних представництв зарубіжних держав в Україні та меценати. Долучилися до свята народний депутат України Олег Дмитренко, депутат обласної ради Микола Дейкун, голова районної державної адміністрації Ніна Бондаренко, голова районної ради Олена Панченко, перший заступник голови селищної ради Віталій Желіба.

Відсвяткувати 200-у річницю від дня народження Григорія Галагана прибули нащадки роду Ламсдорфів-Ґалаганів: Олександра Андіївна – княгиня Ширінськи-Шихматова, Нурія Володимирівна – графиня Ламсдорф-Ґалаган, Ріта Володимирівна – графиня Ламсдорф-Ґалаган, Андрій Сергійович – Ігнатенко-Ламсдорф-Ґалаган з дружиною Світланою та сином Левом,  Ірина Олександрівна – княгиня Ширінськи-Шихматова.

 

Зустрічали гостей традиційно – хлібом та сіллю. Теплі слова вітань на рідній українській землі звучали від директора Сокиринського аграрно-професійного ліцею Миколи Купрієнка, а смачний український коровай гості отримали від депутата селищної ради Ірини Крикливої.

Після екскурсійної частини, у парковій частині гості перерізали жовто-блакитну стрічку, що символізувало відкриттям пам’ятного  знаку, що встановлений біля місця усипальниці Галаганів та Ламсдорфів-Галаганів.

 

Звуки української бандури звучали на святі у виконанні капели бандуристів ім. О. Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Танцювальний колектив з м. Ічні подарував присутнім незабутні танці, що були невід’ємними елементами кожного балу ХІХ ст.

На святі функціонувала  виставка-продаж картин з пейзажами не лише Сокиринець, але й інших культурних місць Чернігівщини. Бажаючі мали можливість придбати сувеніри та виробів з глини.

 

Під час святкування 200-ї річниці від дня народження Григорія Галагана  відбулася презентація книг та інших видань, присвячених життю та творчості українського графа, мецената і громадського діяча.

 

По закінченні офіційної частини свята, на всіх присутніх чекав гарячий український куліш від СТОВ «Батьківщина» (директор Микола Дмитренко).

 

Народний депутат України Олександр Кодола виступив ініціатором відзначення 200-річчя Г.П. Галагана на державному рівні.

В одному з виступів народний депутат України Олександр Кодола зазначив: 

- В серпні 2019 року ми будемо відзначати 200 років з дня народження Григорія Павловича Галагана, видатного українського державного та громадського діяча, мецената та патріота, представника відомого козацько-старшинського роду, чиє ім’я вписане в історію української культури.
Григорій Павлович Галаган народився в Сокиринцях, сьогодні Срібнянський район і своїм життям став прикладом соціально-відповідального ставлення до своєї землі, до свого народу.
Традиції меценатства, започатковані родиною Галаганів, їх культурний спадок, не повинні бути забутими, тому я підтримую звернення, до мене, як до депутата, представників Срібнянщини і пропоную до Постанови про відзначення пам’ятних імен та дат на 2019 рік внести і відзначення 200-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча і мецената Григорія Павловича Галагана.

Сподіваюся, український парламент підтримає це рішення і 200 річниця з дня народження видатного українського мецената буде відзначена гідно на державному рівні.

 

Прес-служба народного депутата України Олександра Кодоли

 


 

Григорій Павлович Ґалаґан народився в селі Сокиринці Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Срібнянський район Чернігівської області) у родині заможного дворянина, нащадка славетного козацького роду. Засновник династії, Ігнат Іванович Ґалаґан, був полковником Чигиринським та Прилуцьким.

Початкову освіту Григорій отримав удома, вищу – в Санкт-Петербурзькому університеті. Подорожував країнами Західної Європи, переймаючи досвід найсучаснішого сільського господарювання, що його згодом застосував у своїх численних маєтках.

1847 р. Григорій Ґалаґан очолив дворянство Борзенського повіту на Чернігівщині.

1858 р. увійшов до чернігівського губернського комітету із селянських справ, зокрема, займався питаннями покращення життя селян. Не раз організовував власним коштом допомогу селянам, потерпілим від неврожаю.

Активно домагався скасування кріпацтва, тож його запросили до участі в редакційній колегії з опрацювання селянської реформи. Після скасування кріпацтва був призначений одним із двох представників уряду до Чернігівського губернського у справах селян комітету, вимагав цілковитого звільнення колишніх кріпаків від цензових обмежень у правах. Призначений царським указом на посаду віце-президента комісії з улаштування побуту селян Південно-західного краю при київському генерал-губернаторі, гідно працював на цій посаді, всупереч перепонам, що їх чинив генерал-губернатор М.Анненков, який цю комісію очолював.

З 1865 р. Григорій Ґалаґан активно зайнявся меценатством. Ініціював та фінансував створення гімназії в Прилуках, цілої низки народних шкіл. Підтримував власними коштами видання журналу «Київська старовина».

1871 р. створив перше в Україні ощадно-позикове товариство (ім. Павла Ґалаґана) в Сокиринцях для допомоги селянам-погорільцям та потерпілим через неврожаї.

1873–75 рр. Г.П.Ґалаґан очолював Південно-західний відділ Російського географічного товариства.

Дружні стосунки, щире листування пов’язували Григорія Ґалаґана з Т.Шевченком, П.Кулішем, М.Максимовичем, П.Житецьким та іншими відомими українськими літераторами і громадськими діячами. Він усіляко підтримував київську «Громаду», допомагав молодим талановитим людям у отриманні освіти, клопотався про їхнє працевлаштування.

Був одним із чільних засновників бібліотеки в Києві (нині Національна парламентська бібліотека України).
У грудні 1871 р. Г.П.Ґалаґан обраний головою Прилуцького дворянства, працював на цій посаді до 1882 р. і за цей час домігся значного збільшення бюджетного фінансування народної освіти, в тому числі – для гідної оплати праці вчителів.

1876 р. Григорій Павлович пожертвував свою садибу в с. Дігтярі для організації ремісничого училища.

У Прилуках завдяки йому були створені жіноча і чоловіча гімназії.

1880 р. був обраний почесним громадянином міста Прилуки.

У 1869 -82 рр. – голова З’їзду мирових суддів у Прилуках.

Справді вікопомним у житті Г.Ґалаґана стало 1 жовтня 1871 р. – цього дня у Києві відкрилася Колегія Павла Ґалаґана, створена коштом мецената і названа на честь його сина. Павло був єдиною дитиною у подружжя Григорія Павловича та Катерини Василівни (з дому Кочубей) і помер 16-річним.

У промові на відкритті Колегії Г.П.Ґалаґан зазначив: «Нам залишалося одне з двох: або віддатися цілковитій і безкінечній печалі, котрої, поза сумнівом, воліла душа, або, зжившися з печаллю, прагнути того, щоб наш бідолашний син продовжував жити в інших, у своїх ближніх і для своїх ближніх. Ми обрали останнє, і з цією метою заснована Колегія Павла Ґалаґана».

Половина учнів Колегії – 30 юнаків — походили з незаможних родин і отримували від мецената стипендію.
На утримання Колегії Григорій Павлович передав великий будинок, вельми значну суму грошей, кілька маєтків.

У Колегії викладали відомі вчені й педагоги Житецький, Шафранов, Нечипоренко,Науменко. Блискучу освіту і належне виховання отримали тут професори Покровський, Петрушевський, Малиновський, Кримський і багато інших відомих людей. На спробу уряду нагородити Ґалаґана за створення і підтримку Колегії він щиро образився і запропонував більше ніколи не порушувати цього питання.

Григорій Ґалаґан жваво цікавився літературою, а після його смерті було виявлено ще й осяжну збірку матеріалів з української етнографії.

1857 р. він видав «Южно-руські пісні з голосами». У «Київській старовині» 1882р. було надруковано розвідку Г.Ґалаґана (з передмовою П.Житецького) «Докладний опис малоруської вертепної драми в тому вигляді, в якому вона збереглася в селі Сокиринцях».

Григорій Павлович Ґалаґан помер 25 вересня 1888 р. в рідному маєтку Сокиринці. Там і був похований.

Упродовж усього життя він був дієвою людиною, залюбленою в життя, готовою прийти на допомогу всім, хто її потребував. Він і нині є правдивим прикладом безкорисливого служіння людині і рідній країні.